З циклу ВУММ “Наука під обстрілами”
Олександр Бурлака, інженер-будівельник, кандидат технічних наук
Плани відбудови українських міст мають починатися з оцінювання стану кожної окремої будівлі. Цим мають займатися не тільки архітектори, але і спеціалісти із розрахунку конструкцій, їхнього монтажу та міцності матеріалів. Сучасна будівельна наука може впоратися із майже будь-якою проблемою, але часто рішення потребує знань, грошей та часу.
Що не так із «відбудувати місто»?
Повномасштабне вторгнення Росії до України 24 лютого 2022 року розпочало нову епоху в Українському містобудуванні. Всі подалися створювати проєкти відбудови українських міст. Особливо, таким наочним прикладом є ситуація у Харкові. Місто, судячи з заяв керівництва, збираються перебудовувати майже повністю. І це звучить достатньо дивно.
Річ у тім, що перш ніж щось будувати, треба чітко знати, що якісь об’єкти не підлягають відновленню. А справа ця складніше, ніж сказати: «цей район повністю зруйнований, ось подивіться на ці жахливі світлини». Бо фото, дійсно, можуть лякати, але якщо на них є хоч одна ціла стіна, спеціаліст будівельник в праві засумніватися, чи дійсно там геть усе треба зносити.
Бо навіть повне руйнування однієї будівлі нічого не каже про інші. І формулювання — «непошкоджених будівель немає» — теж вводить в оману. Якщо у однієї будівлі повибивало скло, а в іншій обвалилися східцеві марші, то і про одну, і про іншу можна сказати, що вони пошкоджені. Але висновки про те, що в цьому випадку треба робити будуть геть різні.
Об’єкти та фахівці
Для того, аби зрозуміти, наскільки насправді постраждало місто, оцінювати треба кожен об’єкт окремо. І робити це мають спеціалісти, які не плутаються в термінах, якими оперують. Бо зруйнованою чи пошкодженою будівлею може виявитися і торговельний павільйон, і житлова багатоповерхівка. І у кожному випадку висновки та навіть характер обстеження такої будівлі різнитимуться.
Фахівці із будівництва теж бувають різними. Останнім часом, у якості головних експертів у сфері будівництва здебільшого виступають архітектори. Але треба розуміти, що крім них ще бувають спеціалісти із будівельних матеріалів, розрахунку конструкцій, інженерних мереж, монтажу та демонтажу конструкцій.
Звичайно, що, в цілому, усі фахівці із будівництва багато чого знають про оцінювання стану будівель. Однак, коли мова йде про наслідки обстрілів, то, перш за все, постає запитання, чи не впаде будівля. І головними експертами є саме спеціалісти із будівельних конструкцій і, меншою мірою спеціалісти із будівельних матеріалів.
Стан опорних конструкцій будівлі
Головні конструкції будь-якої будівлі — опорні. Стіни, балки, перекриття, фундаменти — саме вони приймають усі навантаження як від ваги будівлі, так і від усього, що в ній знаходиться. І саме їхнє серйозне пошкодження здебільшого примушує говорити, що будівля не підлягає відновленню. Або підлягає, бо інженери знають, як їх можна відновити.
Кожна пошкоджена будівля тут — унікальна і, майже для кожної, можна було б підібрати «рецепт» відновлення. Технології ремонту будівель відпрацьовані десятиліттями і зовсім не обов’язково зносити навіть будівлю, у якої обвалилася стіна. Але все впирається у гроші. У абсолютній більшості випадків будувати заново вийде дорожче, особливо, якщо нова будівля буде конструкційно простішою. Однак, часто гроші можна знайти тільки на нове будівництво.
Водночас основним конструкціям будівлі не обов’язково розвалюватися на частини. Коли мова йде про залізобетонні конструкції, то навіть великих тріщин, які призводять до оголення і руйнування арматури достатньо для того, аби визнати, що будівля не може бути відновлена.
Проблеми збірного залізобетона
Особливо складною є ситуація із будинками зі збірного залізобетону, якими забудовані найбільш постраждалі райони Харкова — Північна Салтівка та Обрій. Їх збудовано із великих залізобетонних панелей, які зібрані між собою, як конструктор. За наявності великих пошкоджень відремонтувати таку плиту практично неможливо.
Теоретично її можна було б замінити аналогічною, але на шляху такого розв’язання питань стоять дві проблеми. Перша полягає в тому, що практичного досвіду такої заміни у харківських будівельників немає. Просто тому, що раніше ніколи не доводилося цього робити. Попри панівні упередження збірні залізобетонні конструкції достатньо надійні і виходять з ладу переважно із причин, які загрожують одразу усій конструкції. Але це вже питання до трохи інших спеціалістів — із монтажу та демонтажу конструкцій.
Друга проблема значно серйозніша. В Україні за останні роки зникло виробництво збірного залізобетону. У Харкові, наприклад, така технологія залишилася тільки на Курязькому ЗБК. Тому, навіть, якщо вдасться зняти зруйновану панель, то заміни їй може і не знайтися.
Горілі будинки
До описаних проблем дотичні питання із наслідками пожеж у багатоповерхівках. Більшість серйозно пошкоджених, на тій же Північній Салтівці, будівель постраждали не від механічної дії вибухів, а від вогню. Залізобетон, як такий, — не горить. Тому, наприклад, пожежа, яка охопила одну квартиру, на придатність до подальшої експлуатації багатоквартирного будинку, в цілому, ніяк не впливає.
Однак, через обстріли, велика частина пожеж тривала по кілька годин. За цих обставин вщент вигоряли десятки квартир в одному будинку. У цих умовах міцність бетону могла знизитися. Знову ж таки, могло відбутися оголення арматури. Але встановити цей факт, просто подивившись на будинок, неможливо.
Треба оглянути кожне приміщення, де горів вогонь. І не факт, що навіть наявність оголеної арматури та закладних деталей свідчитимуть про неможливість її подальшого використання. З іншого боку, навіть неушкоджений вогнем, бетон може втратити міцність. Тому, в особливо складних випадках, необхідно вирізати зі стін зразки-керни та випробувати їх в лабораторії.
Які будинки не треба відновлювати
Звичайно, що в цих умовах постає питання про доцільність збереження різних будівель, навіть, якщо вони можуть бути відновлені та виконувати свої функції. Питання це — неоднозначне. На нього впливають не тільки конструктивні міркування. Наприклад, ті ж самі панельні багатоповерхівки мають величезну ваду — їхні стіни не забезпечують достатньої теплоізоляції, а палива для обігріву приміщень наступної зими може не вистачити.
Нові багатоквартирні будинки зводяться вже утепленими та менш чутливі до відсутності тепла у радіаторах опалення. Але те ж саме утеплення можна влаштувати й на старих «панельках». Працювати воно буде нічим не гірше, а обійдеться дешевше.
Трохи по-іншому ситуація складається з історичними будівлями. Тут переважно сумніви проходять по тій лінії, коли конструкції вже сильно пошкоджені, а питання лежить вже в естетичнійу та ідейній площині. Погано нам буде без цієї будівлі чи, навпаки, добре.
Найяскравішим прикладом тут виступає будівля Харківської ОДА. З одного боку, це пам’ятка архітектури, а з іншого — радянський спадок. Ступінь внутрішніх пошкоджень із наявних фотоматеріалів встановити важко. А ті, що є, попередньо можна трактувати так, що за бажання відновити її функціонал можна, але коштувати це буде недешево.
Знання, час та гроші
Звичайно, що можна повністю знести старі будівлі і побудувати на їхньому місці щось актуальніше. Однак, водночас виникає запитання, чи будуть новобудови кращі за те, що було до них. Особливо це стосується будівель у центрі міста. Естетична актуальність — штука дуже суб’єктивна і може змінюватися з часом.
Тому, бажано кожну заміну ретельно продумувати. Як новобудова вписуватиметься в теперішній ландшафт. Чи не виявиться за кілька років, що краще було б залишити те, що було. Тут архітектори мають залучити усі свої знання і знайти оптимальне рішення.
У будь-якому разі треба усвідомлювати, що масштабне будівництво потребує великої кількості часу та грошей. Навіть одна дійсно хороша нова будівля коштуватиме сотні тисяч, а то і мільйони, доларів і років будівництва. І чим якіснішою ми хочемо її отримати, тим більше в них доведеться вкласти.