Як врятувати культурну спадщину або ж музеї України – під обстрілами

З циклу ВУММ “Наука під обстрілами”

Юрченко Анна, наукова співробітниця відділу археології ДНІМ, археологиня з польовим досвідом з 2006 року, з 2012 року самостійно проводить польові дослідження.

Можливо, ви встигли здивуватись, побачивши назву матеріалу, але… Відповідно до визначення музей – це, в першу чергу, наукова інституція. Більшість ставок в штатних розписах – наукові співробітники. Першим пунктом в посадових інструкціях є «Вивчення», а вже потім «зберігання», «поповнення колекцій» і так далі. Музейники і музейниці проводять свої дослідження, організовують та керують експедиціями, пишуть статті і розробляють методичні рекомендації щодо збереження, реставрації, популяризації культурної спадщини. 

24 лютого для музейників у всій країні змінилися пріоритети, змінився весь темп життя. Практично від початку повномасштабного вторгнення почала з’являтися інформація про руйнування музеїв. 28 лютого, на 4 день, мережу збурила інформація про те, що згорів музей в Іванкові. Це той музей, де зберігались оригінали картин Марії Приймаченко. З досвіду 2014 року, тобто з початку російсько-української війни, вже було зрозуміло, що жодного піїтету до культурної спадщини на окупованих територіях ні росіяни, ні місцеві колаборанти не відчувають. В мережі відсутня будь яка адекватна інформація про стан музеїв на окупованій частині Луганської області. Але ми знаємо про руйнування Донецького обласного краєзнавчого музею, знаємо про розграбування музеїв Криму, тож немає жодних причин думати, що в Луганську сценарій інший. Тут варто згадати про славнозвісне чи то пак горезвісне «Золото Криму» – колекцію археологічних артефактів, котра 2013 року була на виставці в Нідерландах. 2014 року постала проблема: частину колекції з музеїв материкової України повернули до України, а от що робити з частиною колекції, котра зберігалась в кримських музеях? Україна вимагає повернути колекцію до музеїв неокупованої частини України, а кримські музеї наполягали на тому, що артефакти були знайдені на території півострова, тому мають зберігатися там само. Ця юридична колізія ще чекає на своє вирішення (сподіваємося, що золото та інші артефакти повернуться в українські музеї українського Криму). 

Артефакти з музею в Маріуполі до та після

Протягом всього лютого, березня, квітня і частково травня музейна спільнота спостерігала за дописами директора Чернігівського історичного музею ім. В.В. Тарновського Сергія Лаєвського. Від першого дня повномасштабного вторгнення Сергій Лаєвський з колегами демонтовували експозицію (звісно, зробити це за один день, навіть за один тиждень практично неможливо), фіксували пошкодження та охороняли приміщення. Варто зазначити, що за правилами необхідно не просто зняти експонати зі стін та забрати з вітрин, але і запакувати їх, підписати коробки, скласти акти і завірити їх кількома співробітниками. Але для цієї всієї процедури потрібні не тільки спеціальні пакувальні матеріали, обладнані сховища чи спеціальний транспорт для евакуації, але і фізична присутність співробітників. З останнім – найбільша проблема. Адже зрозуміло, що людське життя – найбільша цінність не лише для держави, але і для директора музею. Тому на другий-третій день в музеї з паном Лаєвським лишилося до 5 співробітників. Музейний підвал перетворився на бомбосховище і ледь не постійне місце проживання для цих музейників, їхніх родин та містян. Зараз, коли місто дуже повільно, але все ж повертається до нормального життя, музейники продовжують дбати про колекції та починають ремонт приміщень.

Сергій Лаєвський. Чернігів

Нещодавно на одному з сумських ресурсів було опубліковано розгорнуте інтерв’ю з директорами найбільших музеї Сумщини. Цей регіон теж потрапив під окупацію і колекціям також загрожувало знищення та розкрадання. З їхніх розповідей також зрозуміло, що поведінка окупантів нічим не відрізнялась – постійна загроза мародерства, відсутня охорона (принаймні, в перші дні), а також майже повна відсутність чітких інструкцій і вказівок як і сторони обласних департаментів культури, так і від Міністерства культури. І на цьому фоні – геройство як адміністрацій, так і наукових працівників та інших робітників.

На жаль, крім музею в Іванкові, є ще музеї в Україні, котрі повністю знищені – Краєзнавчий музей в Маріуполі і Музей Куїнджі там само, Національний літературно-меморіальний музей Григорія Сковороди у селі Сковородинівка, що на Харківщині… Це далеко не повний перелік повністю знищених закладів, адже практично відсутня інформація з величезної кількості територій України та і військові дії на території України все ще не завершені…

Музей Сковороди

Крім фізичного знищення зафіксовано величезну кількість фактів розкрадання колекцій. І першим на думку приходить Краєзнавчий музей в Мелітополі. Не зважаючи на загрозу власному життю (адже Лейла Ібрагімова – кримсько-татарська активістка, а це вже достатній факт для окупантів), а також загрози обстрілів, директорка музею і декілька співробітниць зробили спробу сховати колекцію скіфського золота. Але перебувати в Мелітополі, тим більше в музеї, їй стало небезпечно. Окупанти і колаборанти таки знайшли заховані артефакти і вивезли з міста. Тут також варто відзначити, що і Міністерство культури і департаменти культури не зробили нічого для убезпечення культурного спадку. Пізніше на російському телеканалі «Звезда» було продемонстровано сюжет, в якому стверджується, що золото ніби не покидало регіон. Ряд археологів і музейників зауважили, що в сюжеті було видно далеко не всю колекцію. А те, як з нею поводились «журналістка» і «музейниця» взагалі не витримує ніякої критики. З’явилась інформація про «інвентаризацію», організовану російським  окупантами в музеях Херсонщини. Можемо лише здогадуватися, що це означає. У всьому цьому хаосі, щоб не сказати інакше, хвилинкою гумору може видатися те, що росіяни відвідали навіть музей «Зірка Полин», що в Чорнобилі. І їх там цікавили не рушники та фотографії. Російські солдати викрали з музею телевізори, виготовлені, зрозуміло, до 1986 року.

Кам_яні баби в укритті. ДНІМ

Варто зазначити, що музеї на неокупованій території також внесли корективи в свою роботу. Мова тут не лише про харківські чи київські музеї, котрі не лише не працюють, але і знаходяться під постійними обстрілами. Практично паралізована робота з відвідувачами, наукова діяльність музеїв в інших регіонах – Львів, Дніпро, Вінниця, Франківськ… Експозиції були демонтовані, експонати – у відносно безпечних місцях. Так, для прикладу, в Дніпрі мішками з піском обклали всю колекцію кам’яної пластики. Що правда, останнім часом ряд музеїв відновлюють свою роботу. Так, Дніпропетровський національний історичний музей запрошує до освітнього хабу, де проводять лекції та майстер-класи, навіть відкрили маленьку археологічну виставку. До звичного графіка роботи повернулись Музей історії Дніпра, декілька приватних музеїв. Також нову виставку зробили співробітники Львівського історичного музею.

Останнім часом з’являються інформаційні листи різноманітних конференцій, а деякі навіть вже відбулись.

Заняття в музейному хабі. ДНІМ

Тому прогнози оптимістичні – рано чи пізно музейники повернуться до звичної роботи, викрадені артефакти – повернемо (кримінальні провадження вже розпочалися і база доказів злочинів зібрана), ті експонати, котрі підлягаютимуть реставрації, будуть реставровані і ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА!

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *